ЄС повідомляє про 19%-ве зростання кількості заявок на притулок у серпні 2023 року

ЄС повідомляє про 19%-ве зростання кількості заявок на притулок у серпні 2023 року

Згідно з новими даними Євростату, кількість шукачів притулку в Європейському Союзі (ЄС) продовжила зростати в серпні 2023 року, сягнувши понад 91 700 осіб, які звернулися з проханням про надання притулку вперше.

Це на 19% більше, ніж у серпні 2022 року.

Зростання було зумовлене триваючими конфліктами та економічними потрясіннями в таких регіонах, як Близький Схід і Латинська Америка.

Найбільше заявок з Сирії

За даними Євростату, громадяни Сирії залишаються найбільшою групою шукачів притулку: у серпні вони подали 18 170 перших заявок.

За ними йдуть афганці - 9 785 заявників, і турки - 7 970.

Значна кількість заявників також прибула з Венесуели (4 805) і Колумбії (4 665).

Найбільше заявок надійшло з Німеччини

Німеччина продовжує залишатися основною країною призначення для шукачів притулку, отримавши в серпні 29 110 перших заявок - майже третину від загальної кількості заявок в ЄС.

Іншими країнами-лідерами були Іспанія (12 075 заяв), Франція (11 495) та Італія (10 005).

Разом на ці чотири країни припадає 68% усіх заявників, які вперше звернулися за притулком в ЄС.

Найвищі показники на Кіпрі та в Австрії

З поправкою на чисельність населення, Кіпр і Австрія зафіксували найвищі показники подачі заяв про надання притулку серед країн-членів ЄС.

У серпні на Кіпрі було зареєстровано 97 заяв на 100 000 жителів, тоді як в Австрії цей показник сягнув 72,4 на 100 000.

В Угорщині, навпаки, протягом місяця майже не було подано жодної заяви про надання притулку.

Більшість неповнолітніх шукають притулку

Значну частину шукачів притулку становлять неповнолітні без супроводу дорослих - діти до 18 років, які прибувають до ЄС без дорослих опікунів.

У серпні 4 465 неповнолітніх без супроводу дорослих подали заяви про надання притулку, найбільше з них - з Сирії (1 540) та Афганістану (1 420).

Найбільше заяв від неповнолітніх без супроводу дорослих надійшло до Німеччини (1250), за нею йдуть Австрія (795) і Болгарія (735).

Захист цих вразливих молодих шукачів притулку залишається нагальним пріоритетом для політиків ЄС.

Вплив на мандрівників та іммігрантів

Для громадян ЄС і дозволених відвідувачів приплив шукачів притулку повинен мати мінімальний вплив на подорожі в межах Шенгенської зони.

Однак криза, що триває, може вплинути на суспільні настрої та політику щодо імміграції.

Європейська система інформації та авторизації подорожей (ETIAS), яка запрацює в травні 2025 року, вимагатиме від більшості громадян країн, що не є членами ЄС, отримання попереднього дозволу на в'їзд.

Очікується, що після запровадження ETIAS не перешкоджатиме легальному туризму чи міграції.

Проте процедури подання заявок можуть стати більш жорсткими, якщо виникнуть проблеми з безпекою.

Зростання кількості прохань про притулок випробовує імміграційні системи ЄС

Зростання кількості прохачів притулку створює навантаження на імміграційні процеси ЄС, такі як програми переселення біженців, розподіл фінансування та політика безпеки кордонів.

Досягнення більш гармонізованих стандартів у державах-членах залишається складним завданням.

Останніми роками ЄС намагається збалансувати гуманітарні зобов'язання перед шукачами притулку з цілісністю кордонів і національними інтересами.

Однак іноді блок намагався просувати єдиний порядок денний у сфері міграції та притулку.

Новий пакт про міграцію та притулок, запропонований Європейською комісією, має на меті покращити управління і водночас прискорити процеси для легальних мандрівників. Його імплементація на тлі ситуації, що швидко змінюється, стане складним і відповідальним випробуванням для інституцій ЄС.

Балансування

Оскільки конфлікти і нестабільність у сусідніх регіонах тривають, Європа стикається з постійними труднощами в управлінні потоками притулку. Подолання кризи вимагатиме нюансів, співпраці і, можливо, перш за все, співчуття.

Створення гуманних, ефективних протоколів надання притулку сприяє утвердженню європейських цінностей.

Однак розробка всеосяжної, перспективної імміграційної політики залишається величезним викликом для ЄС. Вирішення кризи такого масштабу буде залежати від того, наскільки ретельно і переконано будуть усунуті як першопричини, так і симптоми.

Шлях вперед лежить через діалог, інновації та подолання розбіжностей між країнами і суспільствами. Коли на кону стоять життя людей, буде достатньо лише добросовісних зусиль.

Цифри перевіряють здатність Європи до порядку так само, як і до милосердя. Витримавши це випробування, ЄС може стати першопрохідцем у створенні більш етичних і стійких форм надання притулку.